Get Adobe Flash player

Клуб фотолюбителів «Прекрасне поруч» — п’ять років (відео)

 

У Чернігівській міській бібліотеці ім.М.Коцюбинського діє клуб фотолюбителів «Прекрасне поруч». Започаткували його добре відомі фотомитці  Микола Турчин та Віктор  Кошмал. Свій перший ювілей – п’ять років – фотографи-аматори святкують без Миколи Турчина, але ювілейне засідання присвятили світлій пам’яті свого наставника.

 

Вони дуже різні: вчитель й будівельник, лікар й економіст, домогосподарка й мистецтвознавець… Але двічі на місяць упродовж п’яти років збираються у читацькій залі бібліотеки ім..Коцюбинського, аби вчитися мистецтву фотографії.  Добрим вчителем і порадником був їм відомий фотомайстер Микола Турчин. Був… Вони ніяк не можуть звикнути до думки, що його вже немає поруч.

 

Згадати друга й колегу прийшло чимало людей

 

На виставці представлені не роботи фотомитця, а світлини з ним —  завжди усміхненим й привітним, доброзичливим й талановитим.

 

Майже в 50 років Микола Турчин зробив свій вибір остаточно, залишив все другорядне в житті. Так інженер обрав творчий шлях й став професійним фотохудожником.

 

Про творчі доробки майстра можна говорити годинами. Тисячі світлин.

Фотоілюстрації до книг, співучасть у випуску фотоальбомів про історичні та архітектурні цінності нашого краю.

 

Він учасник понад 20 вітчизняних і міжнародних фотовиставок і конкурсів. Його твори побували на виставках в Ірані й Румунії… Числені медалі й грамоти   скромно відзначали творчі успіхи. Скромно. Бо кожна світлина – високохудожній твір, гімн рідному краю та його людям.

 

Та енергійному й комунікабельному Миколі Турчину завжди було замало роботи. Він упродовж десяти років очолював Чернігівський осередок Національної спілки фотохудожників України, організовував фотовиставки, популяризував фотомистецтво, допомагав колегам, шукав і знаходив молоді таланти. Вів заняття фотоклубу «Прекрасне поруч».

 

Любив Микола Павлович людей, любив щире спілкування, любив подорожувати Чернігівщиною, любив свою землю, її природу, її історію. По-справжньому любив. Біля цієї веселої, відкритої, доброї, життєрадісної людини ставало світліше. Світліше й на душі, й у цьому світі. А ще вражала надзвичайна скромність. Він ніколи не пропонував свої послуги, не бігав показово з фотоапаратом. Він просто з ним був. І кожна світлина – то дивне відкриття добре знаного, але осяяного талантом і любов’ю митця.