Get Adobe Flash player

Проблеми переселенців, які зараз мешкають на Чернігівщині (відео)

 

Житло, медицина, працевлаштування – проблеми, які хвилюють внутрішньо переміщених осіб, які зараз мешкають на  Чернігівщині. З якими труднощами досі стикаються переселенці після трьох років проживання в нашій області, розкажемо далі у сюжеті.
Культурно-просвітницький центр для внутрішньо переміщених осіб – проект, який у Чернігівському національному технологічному університеті реалізується в рамках «Бюджету участі» за кошти містян з лютого 2017 року. Для переселенців робили екскурсії по області, творчі майстер-класи. Від розваг до серйозних питань – цього разу  проводять круглий стіл на тему проблем внутрішньо переміщених осіб.

Ірина Карпова, доцент кафедри соціально-гуманітарних дисциплін ЧНТУ: «У нас проект передбачає різні напрями роботи. Це і екскурсійна робота і лекції, і майстер-класи, організація дозвілля. Студенти нашого факультету оздоровлення, соціальних технологій та реабілітації активно залучені до реалізації цього проекту. Вони проводять з дітками ВПО різноманітні майстер-класи, розважальні програми, організовують їх дозвілля. Згідно плану роботи проекту, ми проводимо науково-практичний круглий стіл «Проблеми внутрішньо переміщених осіб в Україні та шляхи їх вирішення».

 

Більше трьох років тому чимало жителів Донецької та Луганської областей через проведення бойових дій були змушені покинути свої домівки. Проблем, які турбують переселенців, чимало.

Надія Едієва, радник Мінсоцполітики з питань внутрішньо переміщених осіб в області: «Це питання житла, це питання соціальних допомог, проблеми з оформленням соціальних допомог, проблеми з документуванням осіб, оскільки виникають певні труднощі з тим, щоб особа, наприклад, отримала паспорт або відновила втрачений документ. Управління Верховного комісара у справах біженців також нам допомагає як матеріально, також гуманітарною допомогою, якщо люди звертаються».

 

За три роки механізм взаємодії із державними інстанціями налагоджений, деякі питання вдається закрити, каже Надія Едієва. Є і проблема із працевлаштуванням. Тому зараз в області працюють над впровадженням відповідних програм, каже радник Міністерства соцполітики.
Надія Едієва, радник Мінсоцполітики з питань внутрішньо переміщених осіб в області: «Впроваджується ряд програм для того, щоб забезпечити ВПО і місцевих осіб, а також бійців АТО роботою. Це такі програми, які допомагає нам запровадити організація з міграції міжнародна. Вже починаються тренінги, після яких люди зможуть захистити бізнес-плани і отримати певні гранти для впровадження своєї якоїсь діяльності».

 

На початку проведення АТО на Чернігівщині перебувало близько тринадцяти тисяч ВПО. Наразі на Чернігівщині проживає, за офіційними даними, більше дев’яти тисяч людей (це близько шести тисяч сімей), які переїхали з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції до нашої області.

Надія Едієва, радник Мінсоцполітики з питань внутрішньо переміщених осіб в області: «Дуже багато людей, які вже мають бажання залишитися в нашій області назавжди. Це, як правило, молоді люди або, навпаки, люди літнього віку, яким нікуди вже повертатися. Якщо при першій хвилі, коли люди приїхали, була проблема з розселенням, з розміщенням, з оформленням документів, то зараз вже стає проблема, щоб люди соціалізувалися в територіальній громаді, щоб люди більш комфортно почувалися в нашій області».

 

Наталія Дудіч переїхала до Чернігова з Луганська. Каже, зараз не стільки потрібно вирішувати питання соціальної адаптації (актуально це було три року тому), скільки зараз є потреба допомоги у медичній сфері та у житловому питанні. Жінка каже, діалогу з міською владою практично нема.

Наталія Дудіч, голова благодійної організації «МБФ Ера Милосердя-14»: «К сожалению, у нас нет контакта. У нас есть две смерти молодых женщин, когда остались детки сиротами. Когда я обращалась к городскому голове, к его заму, когда можно было решить вопросы диагностических моментов, помощи в лабораторных исследованиях бесплатно за счет бюджета, — этого не было сделано, кроме рентгена, который стоил копейки. Если бы мы друг друга слышали, решалось бы что-то».

 

Харчування у школі (з міського бюджету для дітей внутрішньо переміщених осіб компенсувалось тільки один рік), а також відпочинок дітей — це ще два питання, які б хотілося вирішити.

Наталія Дудіч, голова благодійної організації «МБФ Ера Милосердя-14»: «Когда переселенцы снимают жилье, у них остается очень маленький зазор на то, чтобы прожить, просуществовать, не говоря о том, что уже если ты заболеешь, то это не входит в твой бюджет. И соответственно детей оздоравливать, когда скудное питание и все такое прочее … Элементарно: здоровье, жилье, отдых и какая-то помощь тем инвалидам, которые могли бы хоть иногда получать какие-то лекарства».

 

Наталія Дудіч  каже, хотілося, аби міська влада виділяла кошти не лише на малювання та екскурсії, а на вирішення більш нагальних проблем.

Наталія Дудіч, голова благодійної організації «МБФ Ера Милосердя-14»: «Такое событие, мне очень приятно, что оно есть, но оно не решает никаких проблем и мне хотелось бы, чтобы действительно поднимались вопросы, которые важны».