Get Adobe Flash player

Секрети писанкарства (відео)

 

Великдень на порозі. У Чернігові почали робити писанки, в тому числі і керамічні, а також крапанки, травленки, мальованки та не тільки. Підготовка до свята в самому розпалі. Тож наступний наш матеріал про стародавню традицію. Ми розкриємо секрети писанкарства і розкажемо, що робили з свяченими яйцями наші пращури.

 

Прийшла весна — час робити писанки. Праця копітка, вимагає зосередженості і чимало вільного часу. Тож у Чернігові вже взялися за роботу.

Наталія Дубина, писанкарка (с.Брусилів, Чернігівський район): «Так щоб піти до церкви з писанкою, треба зварить яйця, так як ви хочете. Вмочують у віск і наносять лінії. Потім кладеш в тепленький, щоб не поплив, віск, відвар цибулі і хай воно стоїть до ранку. Потім береш запалюєш газову плиту, я на свічці не витираю, береш якусь хустинку — отаку от ганчірочку і починаєш: нагрів, витер, нагрів, витер. І все, виходить така писанка».

 

Наталія Дубина працює в Брусилівській школі вчителем української мови та літератури. Мистецтво писанкарства перейняла від Тетяни Фетисенко з Дегтярівки, що на Новгород-Сіверщині. Жінка померла, а знання залишилось. Зараз Наталія Дубина охоче ділиться своїм досвідом з іншими. Розказати про секрети писанкарства приїхала до Чернігівського центру ремесел. Напередодні Великодніх свят тут влаштували майстер-класи для дітей. А щоб було веселіше, запросили до себе на гостину артистів академічного ансамблю пісні і танцю «Сіверські клейноди». Про яйце як символ зародження життя розказують історики.

Наталія Тонких, старший науковий співробітник Чернігівського історичного музею: «Якщо взяти яйце, то вважали, що з нижньої частини з’явилася Земля, а з верхньої з’явився небосхил. Бо вважали, що небо не безкінечне, як ми знаємо, а воно має вигляд перегорнутої чаші. З жовтка вийшло сонце, з мембрани вийшли хмари, а з білка з’явилася вода. Така була модель Давньоруського Всесвіту».

 

Найперші писанки знайдені на Чернігівщині — глиняні, кажуть історики. Прадавнє мистецтво відроджене на Чернігівщині. В Центрі ремесел діти вчаться працювати з глиною. До Великодня вже встигли зробити керамічні іконки і кошики з писанками.

Наталія Тонких, старший науковий співробітник Чернігівського історичного музею: «В місті Чернігові і в селі Шестовиця були в останні роки знайдені декілька або фрагментів, або ціла писанка. Вона була невеликих розмірів, глиняна, пола всередині з кулькою, тобто при встряхуванні вона тарахкотіла. Вважалося, що це тарахкотіння відлякує теж нечисту силу і вона була вкрита поливою з підполивним розписом у вигляді жовто-зелених скобок».

 

Чернігівська писанка дуже скромна, але це лише на перший погляд. Насправді вона стримано вишукана. За простотою криється глибокий сенс і сакральне значення.

Наталія Тищенко, завідуюча обласним центром народних ремесел для дітей та юнацтва: «Писанку клали повсюди. По-перше, коли робили першу ріллю, щоб був багатий врожай. Катали по житу по зеленому, щоб гарно росло. Коли народжувалася дитина, то клали у першу купель, щоб вона була здорова, красива, багата дитина. Клали до колиски, клали до худоби, щоб вона теж гарно росла, родила, давала молоко».

 

Широко відомо, що не можна викидати шкарлупу свяченого яєчка. Аби був гарний врожай, люди прикопували її у ріллю.  При зведенні будинку під порогом наші пращури закладали освячену писаночку. Дізнатися скільки років хаті теж можна було за допомоги писанок, адже кожного року під стріху клали свячене яєчко.

Наталія Тищенко, завідуюча обласним центром народних ремесел для дітей та юнацтва: «В наш час то видувають писанку, рідше випікають, а раніше це все спочатку робилося по сирому яйцю, з молодої курочки обов’язково було яєчко, потім клали в піч, віск сплавлявся, запікалося це все і воно довго лежало, більше року. Якщо воно лежало більше року, воно ще й торохтіло».

 

Таке яйце ставало оберегом не на один рік. Воно несло щастя та мир в оселю. Добробут господарям, приплід худобі. Тож якщо маєте бажання, зробіть для себе оберіг.